В кожній родині об'єктивно складається визначена, далеко
не завжди усвідомлена нею система виховання. Основні складнощі у спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням дитини, вибором друзів тощо. Крайні, найнесприятливіші для розвитку дитини випадки - жорстокий тотальний контроль при авторитарному вихованні і майже повна відсутність контролю, коли дитина виявляється надана сама собі, бездоглядна.
Авторитарний
Здатність задовольняти потреби дитини - низька.
Рівень вимог до дитини - високий. Авторитетний
Здатність задовольняти потреби дитини - висока.
Рівень вимог до дитини - високий.
Індиферентний (байдужий)
Здатність задовольняти потреби дитини - низька.
Рівень вимог до дитини - низький. Дозволений
Здатність задовольняти потреби дитини - висока. 
Рівень вимог до дитини - низький.
Авторитарний
Батьки, зрозуміло, можуть і повинні висувати вимоги до своєї дитини, виходячи з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, в яких необхідно приймати педагогічно й етично виправдані рішення. Проте ті з них, які віддають перевагу наказам та насильству, стикаються з опором дитини, яка відповідає на тиск, примушення, погрози своїми контрзаходами: лицемірством, обманом, спалахами грубості, а іноді відвертою ненавистю. Але навіть, якщо опір виявляється зломленим, разом з ним виявляються зломленими і багато цінних якостей особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і в свої можливості. Безоглядна авторитарність батьків, ігнорування інтересів і думок дитини, систематичне позбавлення права голосу при вирішенні її питань — є гарантією серйозних невдач формування здорової особистості.
Дозволений
Це система відносин, за якої батьки, забезпечуючи задоволення всіх потреб дитини, захищають її від будь-яких турбот, зусиль і труднощів, приймаючи їх на себе. Питання про активне формування особистості відходить на другий план. Батьки, по суті, блокують процес серйозної підготовки їхніх дітей до зіткнення з реальністю за порогом рідного будинку. Саме ці діти виявляються більш непристосованими до життя в колективі. За даними психологічних спостережень саме ця категорія підлітків дає найбільше число зривів в перехідному віці. Якраз ці діти, яким здавалося б нема на що скаржитися, починають повставати проти надмірної батьківської опіки. Якщо диктат припускає насильство, наказ, жорсткий авторитаризм, то опіка - турботу, огорожу від труднощів. Проте результат багато в чому співпадає: у дітей відсутні самостійність, ініціатива, впевненість, вони так або інакше усунені від рішення життєвих проблем.
Індиферентний (байдужий)
Дана позиція характеризується низьким рівнем вимогливості та слабкою реакцією на запити та потреби дитини, віддаючи перевагу іншим справам. Часто таких дітей виховують дідусі та бабусі - і це в найкращому випадку. Нерідко такі діти знаходять «небайдужих» до них друзів в компанії де вживаються алкоголь та наркотики.
Авторитетний
Демократія передбачає співпрацю усіх членів родини. Для дитини встановлені правила, рамки, межі. Батьки послідовні щодо своїх вимог та контролю. Потреби дитини важливіші, ніж суворе дотримання правил. Дитина в такій сім'ї має можливість відчути себе особистістю, яка має право на власну думку, на самостійні рішення, які поважають. Дитину в такій сім'ї цінують, розуміють та люблять. Все це значно зменшує ризик появи алкогольних та інших проблем у дитини.
- Підтримувати успіхи дитини, хвалити навіть за незначні її досягнення.
- Стимулювати дитину брати участь у шкільній та позашкільній діяльності, але
не вимагати завжди бути кращою.
- Висловлювати підтримку, якщо дитина у розпачі.
- Допомагати дитині вибирати та ставити перед собою реальні цілі.
- Виправляти та оцінювати вчинок чи поведінку, а не особистість дитини.
- Надати можливість дитині відповідати за будь-яку домашню роботу, але так,
щоб вона відчула себе частиною команди.
- Робити щось разом з дитиною, адже вона дуже цінує час, який проводить з батьками
Рекомендація: намагайтесь час від часу показувати дитині як ви її любите та
поважаєте.
Для цього скористайтесь рекомендованими прийомами:
- Я такий щасливий, що в мене є такий син, як ти.
- Я сьогодні цілий день думаю, яка гарна у мене дитина.
- Я люблю тебе.
- Мені дуже сподобалось, як ти...
- Я відчуваю себе щасливим, коли ти...
- Я так пишаюсь тим, як ти...
- Я пишаюсь тобою!
- Поплескати дитину по спині.
- Нехай дитина почує, коли ви говорите комусь, як пишаєтесь нею.
- Виявляти зацікавленість в тому, що робить ваша дитина.
- Ділитися з нею власним досвідом.
- Показувати турботу про дитину, коли вона почувається погано.
- Звертатися до неї за порадою.
- Радіти з дитиною за її успіхи.
- Дати знати дитині, наскільки вам цікаво проводити з нею час.
- Зробіть щось особливе для дитини, якщо вона доклала до чогось багато зусиль.
Інструкція: Будь ласка, відмітьте свою відповідь на запропоновані нижче питання
позначкою «+»
Питання - відповідь
Чи задовольняю я потребу своєї дитини (Так, Ні, Не знаю)
- в увазі
- в любові
- в розумінні
- у прояві ніжності
- в успіху
- у повазі
- у самоповазі
- у пізнанні
- в свободі та незалежності
- у культурному розвитку
- у духовному розвитку
- у фізичному розвитку
- у самовдосконаленні
- в реалізації власного потенціалу
Рекомендація: Чим більше позитивних відповідей ви відмітили, тим більш ефективний сімейний та особистісний захист від появи наркотичних та алкогольних проблем має ваша дитина.
Батькам варто:
Розмовляти з дитиною. У кожної людини є потреба говорити з тими, хто її оточує, та слухати, що вони говорять. Це необхідно і дітям, і батькам. Якщо спілкування не відбувається, наростає непорозуміння. Тоді дитина задовольняє потребу у спілкуванні та увазі за межами родини. А це великий ризик того, що таке спілкування виявиться деструктивним для неї.
Вислуховувати її. Здатність слухати - ключ до ефективного спілкування. Це не так просто, як може здатися на перший погляд. Якщо людина уміє слухати, видно, що їй цікаво, вона прагне зрозуміти, що їй говорять, вона прагне дізнатися про відчуття, про погляди своєї дитини, не вступаючи з нею в суперечку. Дитина хоче, щоб її слухали, а значить вона вимагає поваги до себе. Якщо дитина помітить, байдужість, вона знайде когось, хто вислухає її та висловить їй свою повагу, але, наприклад, вживаючи при цьому алкогольний напій чи марихуану.
Розповідати дитині про себе. Дітям часто важко уявити, що батьки теж були молодими. Треба не боятися говорити дитині про своє дитинство, молодість, про власні помилки. Але це не привід для повчальних історій на кшталт: «Коли я був у твоєму віці...». Якщо батьки діляться з дитиною своїми невдачами, проблемами, вона швидше побачить в них не тільки батьків, але й друзів. Задовольнити потребу дитини у самовдосконаленні можна привчаючи її до думки, що проблеми можна обговорювати.
Вміти поставити себе на місце дитини. Дитині часто здається, що з тими проблемами, з якими їй довелося зіткнутися, ніхто раніше не стикався. Добре, якщо у неї не буде сумнівів, що батьки зрозуміють, що з нею відбувається. Зовсім не обов'язково мати на все готову відповідь або повчальну історію. Треба лише подивитися на світ її очима, пригадати, як, можливо, ваші батьки критикували вашу зачіску, музичні захоплення, які вони не розділяли і пригадати, що ви при цьому відчували.
Бути поряд. Батьки, звичайно, не можуть завжди бути поруч. Але важливо, щоб дитина знала, що у батьків для неї завжди знайдеться час. Таким чином, задовольняється потреба дитини в ніжності, любові та увазі.
Бути твердими та послідовними. Твердість — не означає прояв агресії та беззаперечного підпорядкування. Це означає, що дітям відомі погляди батьків на життя. Важливо ставити перед дитиною вимоги, які вона може виконати. Якщо батьки послідовні, то дитина ніколи не зможе дорікнути їм у нечесності. Вона знатиме, чого від них слід чекати.
Намагатися підтримувати самостійність дитини. Важливо проводити час з дитиною і розмовляти з нею. Але не менш важливо задовольняти потребу дитини у свободі та незалежності. Вона буде менш схильна до вживання алкоголю, якщо буде мати можливість самостійно знаходити вихід із складної ситуації, вирішувати куди піти навчатися, з ким зустрічатися та чим захоплюватися.
Спілкуватися з друзями своєї дитини. У більшості випадків перші спроби алкоголю відбуваються під впливом друзів. Батькам варто знати друзів своєї дитини розмовляти про них.
Пам'ятати про унікальність своєї дитини. У кожної людини є сильні та слабкі сторони. У кожної дитини є здібності, навіть якщо здається, що це не так. Треба допомогти дитині повірити в себе, знайти те, що у неї виходить найкраще. Якщо вона повірить, що на щось здатна в житті, то спрямує зусилля на досягнення своїх цілей. Задоволення потреби щодо реалізації власного потенціалу дитини допоможе значно знизити ризик появи різних проблем.
Профілактична підказка
Важливо пам'ятати, що дитина завжди ПОТРЕБУЄ СПІЛКУВАННЯ з батьками, навіть тоді, коли про це їм не повідомляє. Підлітковий вік - це привід більше часу проводити з дитиною, РОЗМОВЛЯТИ з нею, а не слідкувати та контролювати кожен її крок. Важливо ПОМІЧАТИ ЗМІНИ у ПОВЕДІНЦІ дитини, можливо саме вони вказують на її ПОТРЕБУ у СПІЛКУВАННІ з вами. Важливо спілкуватися з дитиною, а не тільки годувати її та одягати. Варто пам'ятати, що СІМЕЙНИЙ ЗАХИСТ - це ДОТРИМАННЯ РОДИННОЇ ПОЛІТИКИ, ЗАДОВОЛЕННЯ ДУХОВНИХ ПОТРЕБ дитини та АВТОРИТЕТНИЙ СТИЛЬ ВИХОВАННЯ.
У сім’ї підліток
Психологічні особливості підліткового віку
Якщо згадати, скільки перешкод зустрічається дитині на кожному кроці, не варто дивуватися, що її реакція на них не завжди адекватна... За кожним прикладом її невірної реакції на оточуюче середовище стоїть цілий ряд спроб відреагувати правильно та бути успішним у житті – А. Адлєр.
Підлітковий вік – це своєрідний “третій світ”, який існує між дитинством і дорослістю. Біологічно це вік статевого дозрівання, поруч з яким стають більш зрілими й інші біологічні системи організму. Психологічно це період складного формування нової особистісної і соціальної ідентичності, для якого характерні максимальні диспропорції у рівнях і темпах розвитку. Підліток отримує нові домашні та шкільні обов'язки. Відбувається завершення орієнтації дитини на “жіночу” та “чоловічу” діяльність. Підлітковий вік схожий на міст між дитинством та зрілістю, по якому кожен повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.
Психологи умовно розділяють підлітковий вік на два періоди: власне підлітковий (11-15 років) та ранній юнацький (16-19 років).
Фізіологічний розвиток та зовнішній вигляд : На формування особистості в підлітковий період значний вплив здійснює процес статевого дозрівання. Ріст дорослої людини залежить як від спадкових факторів, так і від умов оточуючого середовища. Чим раніше починається статеве дозрівання, тим коротший період швидкого росту і тим швидже він закінчується. Перш за все, у молодих людей бурхливо змінюється зріст і вага, змінюються пропорції тіла. Спочатку до “дорослих” розмірів доростають голова, кисті рук і ступні, потім – руки та ноги – і в останню чергу – тулуб. Це призводить до деякої непропорційності тіла, підліткової незграбності. Діти часто відчувають себе в цьому віці незграбними, вайлуватими.
У підлітковий період у зв'язку з швидким розвитком організму виникають труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні мозку. Тому для дітей цього віку характерні перепади судинного та мозкового тонусу. Такі перепади викликають швидку зміну фізичного стану та відповідно настрою. При цьому дитина може довгий час переносити фізичні навантаження, пов'язані з його захопленнями (наприклад, грати у футбол, шалено танцювати на дискотеці), і одночасно у досить спокійний період “падати від втоми”. Особливо часто це проявляється по відношенню до інтелектуальних навантажень.
Підліткова сексуальність:
"У 14 років моє тіло стало наче шаленим” Емоційну нестабільність підлітків посилює сексуальне збудження, що супроводжує процес статевого дозрівання.
Важливо пам'ятати, що підліток прагне чітко розмежувати у своїй свідомості любов і секс. Не можна цинічно ставитися до його почуттів, висміювати їх – це може стати причиною розладів у його дорослому житті. Аж до нездатності встановлювати зрілі стосунки з протилежною статтю.
Образ “Я” та зовнішній вигляд підлітка:
Позитивна самооцінка підлітка, прийняття його ровесниками та популярність в групі великою мірою залежить від фізичної привабливості. Зовнішній вигляд людини впливає на розвиток її особистості, встановлення контактів та соціальну поведінку. Зовнішньо привабливі підлітки, як правило, викликають у оточуючих позитивне ставлення до себе; їх вважають чуйними, доброзичливими, розумними та успішними. Таке ставлення часто є причиною того, що симпатичні підлітки мають вищу самооцінку, краще адаптуються в суспільстві та краще володіють навичками міжособистісних відносин.
Образ “Я” у підлітка також залежить від його ваги. Багато підлітків турбуються через свою вагу, вважаючи, що вона перевищує норму. Худорлявих підлітків турбує інша проблема – їх організм спалює більше калорій, ніж отримує. “Кістлявість” та “Недостатньо атлетична статура” особливо турбує хлопчиків.
Формування ідентичності підлітка: юність є періодом «нормальної кризи », для якого характерні коливання сили «Я» та посилення конфліктів. Найголовнішою задачею цього періоду є формування почуття ідентичності, визначення своєї ролі в світі, формування власної системи цінностей та морального кодексу.
Види спрямованості особистості підлітка:
Гуманістична спрямованість – ставлення підлітка до себе та суспільства – позитивні;
Егоїстична спрямованість – він сам Є набагато більш значимим, ніж суспільство;
Депресивна спрямованість – він сам НЕ Є цінністю для себе; ставлення до суспільства – умовно позитивне;
Суїцидальна спрямованість – ні суспільство, ні особистість для самої себе НЕ Є цінними. ( NB : див. рекомендації у розділі “Горщик негативних емоцій.)
Мислення : за теорією когнітивного розвитку Жана Піаже підлітковий вік є стадією формальних операцій , на якій підліток виходить за межі конкретних переживань та починає мислити більш логічно та абстрактно. Розвивається здатність аналізувати власні думки, для вирішення проблем та виведення заключень підліток застосовує логічні роздуми. Підлітки вперше стають в змозі, абстрагуючись від конкретного, будувати та перевіряти гіпотези відносно своєї власної поведінки та поведінки оточуючих, застосовувати метаперспективу /тобто роздумувати про самого себе та оточуючих/, передбачати можливі наслідки своїх чи чужих дій.
Підліткова сором'язливість
Будь-яка дрібниця може викликати почуття сором'язливості. Деякі, щоб уникнути критичних зауважень приятелів, стають дуже сором'язливими та закриваються у собі, ховаючись від реального світу. Деякі стають нетовариськими, підозрілими і готові сперечатися та битися з найменшого приводу. Інші поводять себе екстравагантно, намагаючись за напускною бравадою приховати тривогу та невпевненість у собі.
Емоції: Вітчизняний психіатр Лічко А.Є . розглядає підлітковий період як фазу загострення певних індивідуально-психологічних рис, появи акцентуацій, які при дії сильних психогенних факторів можуть спричинити тимчасову дезадаптацію особистості. Юнацький вік у порівнянні з підлітковим характеризується більшою диференційованістю емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів, підвищенням самоконтролю і саморегуляції. Але « як загальні особливості цього віку відзначаються мінливість настрою з переходами від невпинних веселощів до сумування та поєднання полярних якостей, що змінюють одна одну . До таких якостей відноситься особлива підліткова сенситивність - чутливість до оцінки іншими своєї зовнішності, здібностей, умінь і, поряд з цим, надмірна самовпевненість і критичність по відношенню до оточуючих. Тонка чутливість часто поєднується з емоційною ригідністю, болюча сором'язливість - з нахабністю, бажання бути визнаним і оціненим іншими - з підкресленою незалежністю, боротьба з авторитетами - з обожнюванням випадкових кумирів, чуттєве фантазування - з сухим мудрствуванням.»
Серед названих емоцій та почуттів у стресовій ситуації можна виділити такі: почуття страху, злості до себе та (або) до інших, фізіологічні відчуття тремтіння, швидкого серцебиття, напруги, розгубленості, суму, печалі, депресії. У старшому підлітковому віці змінюються способи вираження емоцій, збільшується тривалість емоційних реакцій, удосконалюється управління своїми почуттями та настроями.
Емоційні коливання між крайніми протилежностями були б розцінені як стовідсотково патологічні у будь-який інший період життя. У підлітковий період вони означають не більше, ніж дорослу структуру особистості, якій потрібен довгий час для формування, коли особистість не припиняє експериментувати, адже «В житті рідко зустрічаються ситуації, з якими справитися важче, ніж підлітку в період боротьби за звільнення і незалежність «я» (Анна Фройд).
Приклади стресових ситуації міжособистісних відносин : с варка з батьками чи друзями; коли мене змушують щось робити, а особливо коли я думаю що це непотрібно; конфлікти з оточуючим; неприємності вдома; тимчасове розставання з коханою людиною; зрада друзів.
***
Для того, щоб справитися зі складними задачами розвитку підліткові необхідна психологічна компетентність , яка частково ґрунтується на досвіді та здібностях, набутих ще у дитинстві, а частково тих, які з'являються в період дорослішання. Копінг стратегії (від англ. to cope – владнати) дають можливість справитися ситуацію та подолати труднощі, що допомагає виникненню почуття росту власних можливостей, позитивної самооцінки.
Приклади ефективних копінг-стратегій підлітків:
- Розмовляю з близькими друзями – можливість бути вислуханим та почутим, відчуття того, що Тебе розуміють і Тобі довіряють, якнайкраще допомагає підліткові пережити неприємності, зробити важливий вибір у житті. Для підліткового віку характерна переорієнтація спілкування: від спілкування з батьками та іншими дорослими на спілкування з друзями серед однолітків. Для підлітка є дуже важливим прийняття та схвалення серед друзів-ровесників, тому в стресовій ситуації він спершу шукатиме підтримки саме в них.
- Розмовляю з батьками – довірливі стосунки з батьками надзвичайно важливі для забезпечення внутрішнього спокою, емоційної безпеки та гармонії в душі підлітка. Знання того, що батьки люблять і приймають Тебе таким, яким Ти є зараз, поважають твій вибір, смаки, одяг, почуття допомагає долати всі перешкоди складного підліткового віку. (Більш детально про “батьківське-дитяче” спілкування див. у розділі “Активне слухання або як порозумітися з дитиною”)
- Дивлюсь телевізор, слухаю музику – допомагає зняти напругу, відволіктися від неприємних внутрішніх переживань. Поведінка улюблених героїв фільму часто є прикладом для підлітка, джерелом досвіду вирішення проблем та протистояння неприємностям. ( NB : Дорослим варто звернути увагу на підліткових кумирів; обговорити з підлітком, чому йому подобається саме ця людина, які риси характеру героя він сприймає як позитивні, а які, на його думку заважають героєві; в чому він би хотів бути схожим на нього, як би вчинив герой на його місці )
- Займаюсь спортом – фізичні навантаження послаблюють психічну напругу, викликають почуття звільнення, полегшення. Навіть невеликі спортивні досягнення здатні підвищити самооцінку підлітка, викликати почуття власної майстерності.
- Їм, п”ю - з а даними досліджень дівчата в стресовій ситуації частіше, ніж хлопці, зазирають до холодильника . Це можна пояснити великим обсягом енергообміну під час статевого дозрівання дівчини та бажанням зняти психічну напругу, наповнюючи шлунок. Часте застосування в стресових ситуаціях стратегії “їм, п'ю” у дівчат-підлітків у поєднанні прагненням мати «ідеально худе та струнке тіло», уявлення про яке культивується в сучасній культурі, - може спричинити булімічний синдром /порушення режиму харчування, для якого характерна ненажерливість з наступним штучно викликаним звільненням від з'їденого.
- Думаю про це – можливість абстрактно розглянути проблему, порівняти її з існуючими в досвіді уявити різні (можливі та фантастичні) способи реакції, допомагає знайти новий, більш творчий вихід з неї, передбачити можливі наслідки власних дій і поведінки оточуючих. ( NB див. у психологічній літературі когнітивні техніки долання стресових ситуацій).
- Лишаюсь наодинці – для підлітків (як і для дорослих) дуже важливо мати власний простір, в якому вони можуть побути наодинці з собою та заспокоїтися.
- Б'ю, ламаю, кидаю речі – допомагає швидко вивільнити негативну енергію, злість. (можна бити диванну подушку або боксерську грушу, рвати папір). Негативні почуття не накопичуються і не впливають на інші ситуації.
- Сплю – під час сну відбувається підсвідома переробка того, що трапилося за день. Послаблюється як напруга м'язів, так і внутрішньо психічна напруга. Сон часто є найкращими ліками від стресу.
Деструктивна поведінка підлітків:
Підлітки часто діють імпульсивно. Коли вони роблять ірраціональні вчинки, вони почувають себе жахливо, самотньо і дуже розгублено. Вони думають, що ніхто і ніколи себе так не поводив і не почував.
Некерованих, агресивних або замкнених підлітків дорослі часто називають “важкими”. Такі діти частіше викликають роздратування і непорозуміння, відчуття, що вони “навмисне злять”, “що їм все байдуже”. Ці діти майже завжди є особливо чутливими та вразливими , вони реагують на життєві негаразди раніше і сильніше, ніж більш емоційно стійкі підлітки. Тому “важкий підліток” потребує лише допомоги – а не критики та покарань. Причини деструктивної поведінки часто знаходяться в глибинних сферах психіки, є емоційними та не усвідомлюються ні підлітком, ні дорослим. Тому ці причини потрібно знати :
Причини деструктивної поведінки:
- Боротьба за увагу: підліток знаходить те, до чого дорослі найбільш чутливі і починаються проблеми саме в цій сфері (навчання, здоров'я і т.п.). За допомогою такої поведінки підліток маніпулює іншими, непрямо примушуючи виконувати свої приховані бажання.
- Боротьба за самоствердження проти зайвої влади і опіки: підліток через демонстративне порушення правил починає використовувати всі засоби, щоб показати, що він чи вона – особистість.
- Бажання уникнути відповідальності за свої вчинки: страх перед відповідальністю та можливим покаранням буває сильнішим від бажання бути самостійною дорослою особистістю. Підліток може категорично заперечувати свою провину або звинувачувати інших та вдаватися до більш “дитячих” способів реакції.
- Бажання помститися за образи, які завдали інші (розлучення батьків, ігнорування в компанії, погані оцінки і т.п.).
- Втрата віри у власний успіх : коли підліток не справляється з чимось, наприклад з відносинами з ровесниками, він починає погано вчитися.
- Бажання уникнути неприємних почуттів .
Дорослі, розуміючи ці причини, можуть бачити в “проблемній поведінці” сигнал про потребу в допомозі. Необхідно допомогти підлітку усвідомити:
- Що ти зараз НАСПРАВДІ хочеш зробити?
- Що ти зараз відчуваєш?
- Ти справді хочеш, щоб всі втекли звідси?
Якщо у підлітка ще не розвинутий механізм самоспостереження – спитайте у інших членів групи – Ти нічого не помічаєш у ПОВЕДІНЦІ Тані/Сергія?